Інтерв'ю за Олександром Кореньковим - Директором ГО "Міжнародний центр дослідження проблем безпеки" та провідним автором гри Strategium Board Game.
- Серйозні настільні ігри – це інструмент підготовки до роботи у зоні конфлікту
Минулого року команда “Міжнародного центру дослідження проблем безпеки” взяла участь у конкурсі U-inn 2.0, де перемогла у номінації “Інновація для прав людини”. Ідея, яка отримала підтримку організаторів та журі конкурсу, полягала в розробці настільної гри. Насамперед ця гра має допомогти тим, хто працює або зацікавлений у роботі в зонах конфліктів, розібратися, які ризики та можливості можуть супроводжувати таку роботу. А також змоделювати ситуації, коли доводиться працювати зі сторонами, у яких діаметрально протилежні інтереси. Про деталі проєкту розказав голова організації та один із розробників гри Олександр Кореньков.
- Про що ця гра?
Це гра про роботу в зоні конфлікту. Попри нашу першу назву проєкту – “Стратегії Донбасу”, в цій грі не розповідається про сам конфлікт на сході України. Навіть навпаки. Для розробки гри ми з командою дослідили кілька міжнародних конфліктів, які мали схожі характеристики з конфліктом на сході України. Наприклад, усі ці конфлікти включають окупацію частини території однієї країни її агресивним сусідом, тривале протистояння без масштабного загострення (так звана позиційна війна), наявність “сірої зони” з великою кількістю населення, яке потребує постійної гуманітарної допомоги. На базі цього дослідження ми розробили універсальну модель, в якій, з одного боку, є дві сторони, які мають протилежні інтереси та використовують військову силу для їх досягнення, а з іншого – є актори, які хочуть забезпечити місцеве населення всім необхідним та звести сам конфлікт до мінімуму. Хоча ми брали реальні ситуації для розробки гри, проте потрібно підкреслити, що сама гра – це завжди спрощення та моделювання. Однак саме таке спрощення і забезпечує той навчальний ефект, який має настільна гра.
Ця гра не про примирення між учасниками конфлікту, не про розв’язання самого конфлікту. Ми як розробники розуміли, що через гру навчити тому, як розв’язувати міжнародні та міждержавні конфлікти неможливо. Ми і не мали цього на меті. Нашим прагненням при створенні цієї гри було змоделювати таку ситуацію, в якій би гравці могли відчути складність роботи в умовах постійного ризику та небезпеки. Ми хочемо через гру продемонструвати логіку поведінки того чи іншого учасника конфлікту. Чому окупант діє так, а не інакше або чому міжнародні організації використовують ті чи інші інструменти, працюючи в зоні конфлікту. Гра має продукувати інсайти стосовно поведінки учасників конфлікту в реальності.
Якщо підсумувати, то гру ми розглядаємо як такий собі тренажер, на якому кожен учасник може спробувати розвинути свої навички та отримати досвід роботи в складній ситуації конфлікту без ризику для себе та витрат реальних ресурсів.
- Чому саме формат настільної гри, чому не інші?
Перш за все тому, що настільна гра дозволяє змоделювати ситуацію, яка наближена до реальності. В реальному конфлікті завжди є сторони, які ухвалюють рішення на основі власних інтересів та різних вхідних даних, інформації, яку отримують як від інших учасників, так і з середовища. У кожної сторони є ресурси, які вона може витрачати на досягнення своєї мети або розв’язання кризових ситуацій. До того ж сторони діють не в вакуумі, а в середовищі, на яке впливають дії інших учасників з власними інтересами та ресурсами. Також на ухвалення рішень впливають зовнішні чинники, які дуже важко передбачити в реальному житті. Передати реальність конфлікту через гру можливо тому, що майже завжди в реальності учасники ухвалюють ті чи інші рішення, використовуючи комунікацію та аналіз вхідної інформації. Тобто і в реальності, і в грі учасники отримують інформацію, аналізують її та, спираючись на цей аналіз, ухвалюють рішення про використання доступних ресурсів. І все це в ситуації невизначеності стосовно інтересів та дій інших учасників конфлікту.
Формат настільної гри, на відміну від, наприклад, онлайн-формату, дозволяє передати цю face to face комунікацію, яка попри весь технологічний розвиток залишається основою як для політичного, так і військового протистояння. Рішення і в грі, і в реальності завжди ухвалюють люди, тому саме цей формат дозволяє передати всю складність людської мотивації та поведінки в умовах протистояння та постійної зміни ситуації. Крім того, serious board games або серйозні настільні ігри – це інструмент навчання та підготовки до розв’язання реальних кризових ситуацій, який дуже активно використовується в різних сферах на Заході, в США, Європі, Канаді. Настільні ігри регулярно використовують лікарі, пожежники, політики, дипломати, військові, аби без ризику реальних втрат та витрати ресурсів готуватися до роботи у складних ситуаціях та розв’язання масштабних проблем. Цей інструмент є доволі ефективним для навчання та підготовки до ухвалення рішень у складних кризових умовах. Але, на жаль, поки що у нас він мало використовується. Тому ми вирішили спробувати закрити цю прогалину власними силами та з допомогою міжнародних донорів.
- Чому саме ця тема?
Усі члени команди розробників – переселенці з окупованої території. Є у нас в команді й учасники бойових дій, волонтери. У 2018 році ми вирішили створити організацію, яка б займалася тим, що, використовуючи наш досвід, знання, наявні дослідницькі потужності та нові технології, допомагала б знайти відповіді на питання, як посилити безпеку України та її громадян, як допомогти нашій державі стати ефективнішою.
Крім того, члени нашої команди мають тривалий досвід роботи в неурядових організаціях, які працювали з наслідками війни та окупації, наприклад надавали допомогу переселенцям. Досвід цієї роботи переконав, що, на жаль, організації, які працюють у зоні конфлікту, не завжди мають змогу спланувати та перевірити стратегію своєї роботи в ситуації діючого конфлікту. Багато що робиться навмання, без врахування мотивів учасників конфлікту та інтересів самого населення. Це часто призводить до неефективного використання ресурсів або навіть наражає на небезпеку людей, які це роблять. Тому ми обрали саме цю тему.
- Хто розробники?
Гру розробляла команда “Міжнародного центру дослідження проблем безпеки”. Це, по суті, наш перший подібний проєкт саме як організації. Члени нашої команди вже мали досвід розробки настільних та онлайн-ігор. Наприклад, ми розробили @SurvivingAttackBot, текстовий візуалізований квест для Telegram, який у форматі діалогу з уявним другом, що потрапив у халепу, навчає поведінці в небезпечній ситуації. Також наша команда в рамках дослідницького проєкту розробила настільну гру про боротьбу з терористами на прикладі кампанії проти терористів “Ісламська держава” в Іраку в 2014-2019 роках. Але саме цей проєкт, якому ми дали назву Strategium Board Game, став для нас найбільшим та найважливішим.
- Звідки брали інформацію?
Джерелами інформації для цієї гри стали дослідження історії та перебігу конфліктів на Близькому Сході та півдні Європи з відкритих джерел, досвід спілкування з командами організацій, які працюють у зонах конфліктів, власний досвід розробки ігор та поради інших спеціалістів з цього питання. Детальніше про наше дослідження саме конфліктів можна дізнатися у цьому матеріалі (посилання від Артема).
- Для кого ця гра?
Ще на етапі розробки ідеї ми думали, що ця гра буде цікавою насамперед неурядовим організаціям, які працюють у зонах конфлікту. Але тестові сесії показали, що гра цікава не тільки НУО, а й експертам, які займаються вивченням конфліктів, журналістам, учасникам бойових дій. Тобто цільова аудиторія цієї гри виявилася ширшою, ніж ми очікували. Більше того, відкриттям для нас стало те, що команди організацій, які вже працюють у зоні конфлікту, менш зацікавлені в цій грі, ніж ті, які ніколи не працювали, але розглядають таку можливість. Це може бути пов'язано з тим, що досвідчені організації – ті, які вже мають досвід роботи в зоні конфлікту, вважають себе достатньо підготовленими, тому не розглядають цю гру як інструмент для отримання нового досвіду.
- Ви плануєте її продавати?
Ні, цю гру ми будемо поширювати безкоштовно. В рамках проєкту ми поширимо 30 примірників вже готової гри всім, хто виявить зацікавлення. А далі макет гри буде доступний на цьому сайті для завантаження та самостійного друку. Ми ж зі свого боку будемо допомагати розібратися в правилах гри, які, чесно кажучи, виявилися доволі складними. В цю гру важко грати без модератора. Тому ми запланували створення спеціального відео з роз'ясненням правил та особливостей гри. Також усі охочі можуть звернутися до нас за консультацією та порадами, і ми радо допоможемо.
- Як гру можна буде отримати?
Для цього достатньо або написати нам на сайт, або ж самостійно завантажити оригінали гри та потім роздрукувати відповідно до рекомендацій. Також для нас важливо отримати зворотній зв'язок про саму гру. Тому одним із побажань до всіх, хто вирішить скористатися цією грою, буде надіслати нам розгорнутий опис власного досвіду, негативних та позитивних моментів, інсайтів після гри тощо. Все це можна буде зробити, надавши свої відповіді на питання в цій анкеті.
Інтерв'ю за Олександром Кореньковим - Директором ГО "Міжнародний центр дослідження проблем безпеки" та провідним автором гри Strategium Board Game.
- Серйозні настільні ігри – це інструмент підготовки до роботи у зоні конфлікту
Минулого року команда “Міжнародного центру дослідження проблем безпеки” взяла участь у конкурсі U-inn 2.0, де перемогла у номінації “Інновація для прав людини”. Ідея, яка отримала підтримку організаторів та журі конкурсу, полягала в розробці настільної гри. Насамперед ця гра має допомогти тим, хто працює або зацікавлений у роботі в зонах конфліктів, розібратися, які ризики та можливості можуть супроводжувати таку роботу. А також змоделювати ситуації, коли доводиться працювати зі сторонами, у яких діаметрально протилежні інтереси. Про деталі проєкту розказав голова організації та один із розробників гри Олександр Кореньков.
- Про що ця гра?
Це гра про роботу в зоні конфлікту. Попри нашу першу назву проєкту – “Стратегії Донбасу”, в цій грі не розповідається про сам конфлікт на сході України. Навіть навпаки. Для розробки гри ми з командою дослідили кілька міжнародних конфліктів, які мали схожі характеристики з конфліктом на сході України. Наприклад, усі ці конфлікти включають окупацію частини території однієї країни її агресивним сусідом, тривале протистояння без масштабного загострення (так звана позиційна війна), наявність “сірої зони” з великою кількістю населення, яке потребує постійної гуманітарної допомоги. На базі цього дослідження ми розробили універсальну модель, в якій, з одного боку, є дві сторони, які мають протилежні інтереси та використовують військову силу для їх досягнення, а з іншого – є актори, які хочуть забезпечити місцеве населення всім необхідним та звести сам конфлікт до мінімуму. Хоча ми брали реальні ситуації для розробки гри, проте потрібно підкреслити, що сама гра – це завжди спрощення та моделювання. Однак саме таке спрощення і забезпечує той навчальний ефект, який має настільна гра.
Ця гра не про примирення між учасниками конфлікту, не про розв’язання самого конфлікту. Ми як розробники розуміли, що через гру навчити тому, як розв’язувати міжнародні та міждержавні конфлікти неможливо. Ми і не мали цього на меті. Нашим прагненням при створенні цієї гри було змоделювати таку ситуацію, в якій би гравці могли відчути складність роботи в умовах постійного ризику та небезпеки. Ми хочемо через гру продемонструвати логіку поведінки того чи іншого учасника конфлікту. Чому окупант діє так, а не інакше або чому міжнародні організації використовують ті чи інші інструменти, працюючи в зоні конфлікту. Гра має продукувати інсайти стосовно поведінки учасників конфлікту в реальності.
Якщо підсумувати, то гру ми розглядаємо як такий собі тренажер, на якому кожен учасник може спробувати розвинути свої навички та отримати досвід роботи в складній ситуації конфлікту без ризику для себе та витрат реальних ресурсів.
- Чому саме формат настільної гри, чому не інші?
Перш за все тому, що настільна гра дозволяє змоделювати ситуацію, яка наближена до реальності. В реальному конфлікті завжди є сторони, які ухвалюють рішення на основі власних інтересів та різних вхідних даних, інформації, яку отримують як від інших учасників, так і з середовища. У кожної сторони є ресурси, які вона може витрачати на досягнення своєї мети або розв’язання кризових ситуацій. До того ж сторони діють не в вакуумі, а в середовищі, на яке впливають дії інших учасників з власними інтересами та ресурсами. Також на ухвалення рішень впливають зовнішні чинники, які дуже важко передбачити в реальному житті. Передати реальність конфлікту через гру можливо тому, що майже завжди в реальності учасники ухвалюють ті чи інші рішення, використовуючи комунікацію та аналіз вхідної інформації. Тобто і в реальності, і в грі учасники отримують інформацію, аналізують її та, спираючись на цей аналіз, ухвалюють рішення про використання доступних ресурсів. І все це в ситуації невизначеності стосовно інтересів та дій інших учасників конфлікту.
Формат настільної гри, на відміну від, наприклад, онлайн-формату, дозволяє передати цю face to face комунікацію, яка попри весь технологічний розвиток залишається основою як для політичного, так і військового протистояння. Рішення і в грі, і в реальності завжди ухвалюють люди, тому саме цей формат дозволяє передати всю складність людської мотивації та поведінки в умовах протистояння та постійної зміни ситуації. Крім того, serious board games або серйозні настільні ігри – це інструмент навчання та підготовки до розв’язання реальних кризових ситуацій, який дуже активно використовується в різних сферах на Заході, в США, Європі, Канаді. Настільні ігри регулярно використовують лікарі, пожежники, політики, дипломати, військові, аби без ризику реальних втрат та витрати ресурсів готуватися до роботи у складних ситуаціях та розв’язання масштабних проблем. Цей інструмент є доволі ефективним для навчання та підготовки до ухвалення рішень у складних кризових умовах. Але, на жаль, поки що у нас він мало використовується. Тому ми вирішили спробувати закрити цю прогалину власними силами та з допомогою міжнародних донорів.
- Чому саме ця тема?
Усі члени команди розробників – переселенці з окупованої території. Є у нас в команді й учасники бойових дій, волонтери. У 2018 році ми вирішили створити організацію, яка б займалася тим, що, використовуючи наш досвід, знання, наявні дослідницькі потужності та нові технології, допомагала б знайти відповіді на питання, як посилити безпеку України та її громадян, як допомогти нашій державі стати ефективнішою.
Крім того, члени нашої команди мають тривалий досвід роботи в неурядових організаціях, які працювали з наслідками війни та окупації, наприклад надавали допомогу переселенцям. Досвід цієї роботи переконав, що, на жаль, організації, які працюють у зоні конфлікту, не завжди мають змогу спланувати та перевірити стратегію своєї роботи в ситуації діючого конфлікту. Багато що робиться навмання, без врахування мотивів учасників конфлікту та інтересів самого населення. Це часто призводить до неефективного використання ресурсів або навіть наражає на небезпеку людей, які це роблять. Тому ми обрали саме цю тему.
- Хто розробники?
Гру розробляла команда “Міжнародного центру дослідження проблем безпеки”. Це, по суті, наш перший подібний проєкт саме як організації. Члени нашої команди вже мали досвід розробки настільних та онлайн-ігор. Наприклад, ми розробили @SurvivingAttackBot, текстовий візуалізований квест для Telegram, який у форматі діалогу з уявним другом, що потрапив у халепу, навчає поведінці в небезпечній ситуації. Також наша команда в рамках дослідницького проєкту розробила настільну гру про боротьбу з терористами на прикладі кампанії проти терористів “Ісламська держава” в Іраку в 2014-2019 роках. Але саме цей проєкт, якому ми дали назву Strategium Board Game, став для нас найбільшим та найважливішим.
- Звідки брали інформацію?
Джерелами інформації для цієї гри стали дослідження історії та перебігу конфліктів на Близькому Сході та півдні Європи з відкритих джерел, досвід спілкування з командами організацій, які працюють у зонах конфліктів, власний досвід розробки ігор та поради інших спеціалістів з цього питання. Детальніше про наше дослідження саме конфліктів можна дізнатися у цьому матеріалі (посилання від Артема).
- Для кого ця гра?
Ще на етапі розробки ідеї ми думали, що ця гра буде цікавою насамперед неурядовим організаціям, які працюють у зонах конфлікту. Але тестові сесії показали, що гра цікава не тільки НУО, а й експертам, які займаються вивченням конфліктів, журналістам, учасникам бойових дій. Тобто цільова аудиторія цієї гри виявилася ширшою, ніж ми очікували. Більше того, відкриттям для нас стало те, що команди організацій, які вже працюють у зоні конфлікту, менш зацікавлені в цій грі, ніж ті, які ніколи не працювали, але розглядають таку можливість. Це може бути пов'язано з тим, що досвідчені організації – ті, які вже мають досвід роботи в зоні конфлікту, вважають себе достатньо підготовленими, тому не розглядають цю гру як інструмент для отримання нового досвіду.
- Ви плануєте її продавати?
Ні, цю гру ми будемо поширювати безкоштовно. В рамках проєкту ми поширимо 30 примірників вже готової гри всім, хто виявить зацікавлення. А далі макет гри буде доступний на цьому сайті для завантаження та самостійного друку. Ми ж зі свого боку будемо допомагати розібратися в правилах гри, які, чесно кажучи, виявилися доволі складними. В цю гру важко грати без модератора. Тому ми запланували створення спеціального відео з роз'ясненням правил та особливостей гри. Також усі охочі можуть звернутися до нас за консультацією та порадами, і ми радо допоможемо.
- Як гру можна буде отримати?
Для цього достатньо або написати нам на сайт, або ж самостійно завантажити оригінали гри та потім роздрукувати відповідно до рекомендацій. Також для нас важливо отримати зворотній зв'язок про саму гру. Тому одним із побажань до всіх, хто вирішить скористатися цією грою, буде надіслати нам розгорнутий опис власного досвіду, негативних та позитивних моментів, інсайтів після гри тощо. Все це можна буде зробити, надавши свої відповіді на питання в цій анкеті.